Вітер із півночі – вірний слуга Королеви,
З пристрастю й оскалом хижого білого лева,
Здобич вишукує…
Ласкою пазурів з криги продреться крізь шкіру,
Хмаркою білої пари вкраде дух із тіла
Тих, хто не вистояв…
Доти ж бо ворони чорні, прикинувшись ніччю,
Викрадуть сонце – так роблять не перше сторіччя,
Їй підкоряючись…
Люстра уламком світило так вміло підмінять,
Призми світанку обман духи дня не розвіють:
Вже не зігрітися…
В сани запряжені олені – дзвоники з срібла
Іній розсиплять, де стануть копита на стебла
Трав, що зістарили…
Герда ще довго вертатиме Кая з полону,
Він же, замерзнувши біля холодного трону,
«Вічність» складатиме…
