Я збентежений звір, щодуху втікаю
Я біжу лиш вперед, лиш вперед споглядаю
Не тримаюся зграї бо і зграї немає
Самота, пустоту зовсім не наповняє
На одинці кричу, поміж інших співаю
Я у ценрі завжди та мене забувають
Випромінюю холод до усіх хто навколо
Про тепло завжди мрію бо не знаю такого
Та настане та мить і від страху звільнюся
Я єством теплоти по вінця наллюся
Я вже зовсім не звір, не порожня людина
Я частинка чогось і когось половина.
