Наступає вечір… Хтось спить, а хтось не збирається.
У когось б’є в жилах, а дехто іде відпочить.
Хтось робить уроки, збирає портфель і купається.
Хтось плаття вдягає, сідає в таксі і спішить.
У когось на завтра немає нічого важливого,
Він під ковдру лягає – і за мить уже міцно спить.
У когось ця ніч, наче грань до чогось неможливого,
І все, що відбудеться, - треба хоч раз прокрутить.
Для когось ця ніч – це ще раз побути разом,
На даху посидіть, і в поцілунку сплестись.
Поміж ліхтарів, що служать дороговказом,
За руки тримаючись, ще раз по парку пройтись.
У когось сьогодні чергова зміна роботи -
Він протягом ночі не зможе повіки стулить.
Письменник в кімнаті пише свого «Ідіота»,
І лампа настільна буде до ранку світить.
І кумкають жаби, лине пісня їх галаслива.
І падає зірка, де сонце буде світить.
Пишу я про ніч, бо ніч вона завжди красива.
Неймовірна і тиха. Як же її не любить.
