|
На тім пероні плачуть так розлуки,
Та ти сюди, я знаю, знов прийдеш
Бо ж тут сміються зустрічі і злуки
Так- так... сміються, ну авжеж.
А лист осінній, як тоді, спадає,
Позлотою злітає з твоїх кіс,
Чаклунка дивна, осінь золотава...
А я все там... де наш з тобою ліс.
Де ми удвох ,з кобельками з лози,
Летіли, наче діти, по суниці...
Летить у осінь те дзвінке "скажи "
"Мене кохаєш більше чи суниці ?"
А я кохав без пам"яті , без меж,
Як літо в росах, потопав всеціло,
В любові тій я розчинявся весь...
Мигнуло щастя, швидко пролетіло.
Так швидко промайнуло, як той потяг,
Як стук коліс, що тисне в грудині
І на душі зоставить зимний протяг,
Його я так боюся в самоті...
На відстані сльози мені тебе бракує,
На відстані розлук, я знаю, що прийдеш,
Бо я суниці росяні малюю...
І так кохаю... думаю, ти теж...
ID:
692906
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.10.2016 23:49:41
© дата внесення змiн: 06.10.2016 23:51:05
автор: Надія Карплюк-Залєсова
Вкажіть причину вашої скарги
|
