Пам'ять про сонце в серці слабіє (за мотивами вірша А. Ахматової)
Память о солнце в сердце слабеет.
Желтей трава.
Ветер снежинками ранними веет
Едва-едва.
В узких каналах уже не струится -
Стынет вода.
Здесь никогда ничего не случится, -
О, никогда!
Ива на небе пустом распластала
Веер сквозной.
Может быть, лучше, что я не стала
Вашей женой.
Память о солнце в сердце слабеет.
Что это? Тьма?
Может быть!.. За ночь прийти успеет
Зима.
_ " _
Пам'ять про сонце в серці слабіє.
Жовкне трава.
Вітер сніжинками ранніми віє
Тихо, злегка.
Не струменіє в вузеньких каналах -
Стигне вода.
Тут вже нічого не трапиться, знала.
ТОму й шкода!
В небі порожнім верба вже розкрила
Віяло наскрізне.
Може, й на краще, що я не посміла
Серце віддать Вам своє.
Пам'ять про сонце в серці слабіє.
Що це? Пітьма?
За ніч, можливо, та й підоспіє
Зима.
Замечательно, Оля. Мастерски 
