"Люблю" - кричала.
"Кохаю" - вила.
І знов мовчала.
Ламав мені крила.
Не слухав. Грався.
Зривав всі маски.
Не чув. Знущався:
"Забудь про ласки"
Знову страждати
Кусати губи.
Зі мною - лиш спати .
Таких не люблять.
Нам ночі - подруги.
Щодня вечоро́ві
Червоні смуги
Моєї крові.
Як тільки ранок,
В квартирі сонце,
Духів серпанок -
Ми незнайомці.
І нас, безсилих
Брехливі лиця.
Страждання келих
По самі вінця.
Дзвінок. До вуха.
Рвано вдихаю.
"До мене, шлюха,
Я вже скучаю"
Очі в очі.
Руки. Кінчаєм.
На вухо шепоче.
Без сил лягаєм
Пригорнеш ніжно.
Дихаєш хрипло.
Надворі - сніжно,
З тобою - тепло.
Губи цілуєш
І засинаєш.
Крізь сон бормочеш,
Мене вкриваєш.
І знову ранок,
І знову сонце,
І знов серпанок
Тебе огорне.
Ти ж знаєш, зайка,
Що так і треба.
Підбита чайка
Для тебе - стерва.
Віскі глушила,
В якомусь клубі.
Слова кидала
Жорсткі і грубі.
Сміялась голосно
І співала.
А потім стомлено
Десь ридала.
Отак зустрілись.
Отак по-п'яні.
Ти перший-ліпший.
І вже останній.
А ти... Ти грався,
А я - любила.
Не раз сміявся,
А я горіла.
Так, знаю, дура
Так, знаю, дивна,
Така натура.
Моя провина.
Таких не люблять.
З такими схибиш.
Таких лиш гублять.
З такими сплять лиш.