Це ти ж її втратив назавжди
В коханні блудливих ма́ківок
Коли осінню холод пройме твій затишок.
Поклади слухавку. Не посмій потривожити спокою.
Хоч провина давно вже прощена
Мемуари розірвані в клапті
Не побачиш тієї посмішки
Не тобі вона більше призначена.
Не тобі блистітимуть очі
в яких завжди читалась радість
Ваші долі розбиті в миттєвості,
Яких немає сенсу складати.
