Жаль вгризається отруйними іклами
І на спині здирає шкіру
Мені хочеться стати звичною
В віддзеркаленнях райдужок сірих
Жаль сплітає липку павутину
Зі вчорашніх від тебе кроків
Наливаючи погляд синім
Випадає дощем крізь око
Жаль полоще мене об побічних
І прищепкою до когось міцно
Я для тебе вже геть перезріла
Та готова чекати вічно
Пробач, бо я уже пробачила...
