Припустимо для себе,
Що душі наші – ціле небо,
Тоді побачиш, що для Тебе
Ми рушимо останнє кредо...
Всім людям важко в самоті
Гребти до тебе течією,
Вони, насправді, не самі
Це голос Твій тече піснею...
Я вірю в Тебе, що ти є,
І знову хочу цілуватись,
Але не бачиш ти мене...
Як дивно...
Ти любиш мною піклуватись!
Знов тебе я залишаю
Самотнього, як ніч, луні,
Тому що все я розумію,
Мій чесний Диявол, ти в мені...
