Перевірка розміру
honeypot
Свята земля. У ХРАМІ МУК ХРИСТОВИХ
Відомо, що останні години перед арештом Ісус Христос провів з учнями в Гетсиманському саду (так говорять нам Євангелія від Матвія, Марка та Луки). Коли ж учні поснули неподалік, Він, залищившись сам-на-сам, сидів на широкому камені в тяжких думах. Ісус ЗНАВ, що попереду чекають жахливі тортури і смерть, тож в Ньому боролися людина, що боялась і не хотіла цього, і божественна воля, що вела до них. Сповнений болю, Ісус віддався на волю Отця свого: "Отче мій! Якщо не може оминути мене чаша ця, щоб не пити з неї, – хай буде воля Твоя!"
Саме на цьому місці (біля підніжжя гори Єлеон) збудована найкраща в Єрусалимі церква, що має кілька назв: ХРАМ МУК ХРИСТОВИХ, базиліка Боріння, а ще – церква ВСІХ НАЦІЙ. Перші 2 назви – зрозумілі, остання ж говорить про те, що в будівництві храму приймали участь багато країн світу. Попередні храми, збудовані на цьому місці в IV, VIII i XII століттях, руйнували час, землетруси, війни.
Храм не схожий на наші церкви, а ні на католицькі костели.
Велика світла сучасна споруда, дуже гарна зовні. Одразу кидається в вічі велике яскраве панно над входом, де в червоних, синіх та золотих тонах зображений Ісус Христос з людьми, що моляться, бо для них Він – єдина надія. Перед входом – 4 групи колон, увінчані фігурами євангелистів. Церква має 12 куполів, не схожих на церковні, до яких звикли ми. Кожен з куполів присвячений одній з країн-засновників будівництва. Оливи Гетсиманського саду майже торкаються стін храму. Частина каменю, на якому молився Ісус, знаходиться всередині храму.
Уявіть, що ви – на моєму місці. Що б ви відчували?..
В грудях – тріпоче пташка, я стислася "в жменьку". Молюся... переводжу подих, ніби маю пірнути на морську глибину... Заходимо...
... і з сонячного ранку попадаємо в густі вечірні сутінки, які одразу огортають незбагненним смутком. Ведикий зал з багатьма колонами, мозаїчними полотнами і кольоровими вітражами, через які не проникає денне світло. Сині з золотими зірками купольні стелі нагадують про скорботну ніч.
Перед алтарем в формі чаші знаходиться фрагмент скелі, на якій молився Ісус. Інша частина каменю виходить за стіни храму. Поскільки сам храм – францисканський, то православні моляться біля зовнішньої частини храму. Але хто через 2 тисячі років може точно сказати, на якій частині каменя молився Ісус? Для мене – це не суттєво, переконана, що весь камінь увібрав Його енергію.
Скеля-чаша обрамлена металевим кованим вінком, що символізує терновий вінок. Навкруг каменя на стільцях сидять люди в глибокій задумі, помітно, що думки їх знаходяться зовсім в іншому часі. Неймовірна тиша створює дивовижно урочисту атмосферу. Сила смутку – неймовірна!
Над самим алтарем – велике мозаїчне полотно, на якому зображений Ісус Христос, що сидить на камені в глибокій задумі. Ніби магнітом, полотно притягує ближче. Вдивляюся уважніше і зупиняюсь приголомшена: скільки ж скорботи в цій Людині!!! Який вселенський сум іде від Нього! І скорбота... Боже, яка скорбота! Вона пронизує наскрізь. І вперше – чомусь вперше! – я усвідомила, що Він –
Лю- ди-на. Богом Він стане на Небі, а тут ніщо людське не було чужим для Нього. Скільки ж внутрішньої сили і воістину божественної свідомості треба було мати, щоб іти на те, що Його чекало!
Уявила себе на Його місці... Та я тікала б світ за очі, та я б від жаху здатна була б в мишачу нірку влізти! А ВІН... Безгрішний... У розквіті літ мав іти на тортури і смерть... Ради грішників, які бездумно і безсоромно поганили землю злодіяннями, заздрістю, підлістю і продажністю. Ради них віддав свою безгрішну душу...
І таке невимовне співчуття охопило мене, такий жаль і, водночас, розумуння Його величі!!! Господи, Ти йшов на муки і смерть ради нас, ради мене! А ми... а я... Ми не змінилися на краще. Які ж ми нікчемні, в порівнянні з Твоєю чистотою і величчю! Сором і біль спазмом перехопили подих. Всі зусилля оволодіти собою були марними. Плечі здригалися, сльози потекли річкою і я заридала. О, як я плакала! Щоб не порушити тишу, вискочила з Храму, сховалася за колоною і так солодко-гірко ридала навзрид, як плачуть за найдорожчими... Неймовірний жаль і біль виливались струмками сліз.
Мені було соромно, що не могла взяти себе в руки. Так, я – знатна плакальниця, але ж не невростенік! Та ридання не припинялись.
Підійшла наша гід, обняла за плечі... вона розуміла, що зі мною.
"Я забыла предупредить, что тут многим "срывает крышу". Не стесняйтесь..."
Не встигла вона це вимовити, як з храму вилетів мій чоловік і сховався за дальню колону. Я бачила, як від ридань здригалось його плече. А він у мене – зовсім не плакальник! Він теж відчув Той Біль.
Що не кажіть, а ВОНО є! Ота неймовірна енергія страждань чи благодаті, яку відчувають справжні екстасенси через десятиліття. Що казати про божествену енергію? Вона проникла в землю і камінь на тисячоліття, і її можуть відчути навіть такі, як я. Пам'ятаєте, як я розповідала про благодать, що відчувала на Іордані? Є енергетика благодаті, є енергія болю... Вселенського. Я її відчула на собі.
Сумні, задумливі та мовчазні виходили люди з нашої групи. Зачепило і їх. Лише одна парочка вийшла так, ніби з прогулянки по базару. Ось такі ми всі різні...
Далі їхали мовчки, говорити не було сил. Всі погрузилися в себе. Мабуть, як і я, відчували сором за себе, за людство. А ще – сумнів: чи варті ми такого подвигу?..
© Зі збірки "Любові й болю береги", 2019 р.
ID:
662667
Поезія, Лірика
© дата внесення змiн: 16.04.2020 12:04:31 Світлана Моренець
Вкажіть причину вашої скарги
В Обране додали :majra , Шостацька Людмила , Світлана Крижановська
Прочитаний усіма відвідувачами (764 )
В тому числі авторами сайту (25 ) показати авторів
Віталій Назарук , Юля Гармаш , Н-А-Д-І-Я , Михайло Гончар , Ніна-Марія , Шостацька Людмила , Максим Тарасівський , Фея Світла , Людмила Пономаренко , Олег М. , majra , Вика Мигиден , Любов Ігнатова , ptaha , Ганна Верес (Демиденко) , Квітень Олександр , I.Teрен , Олександр Мачула , Світлана Крижановська , Відочка Вансель , Grigory , Наталя Артеменко , Наталя Данилюк
Середня оцінка поета: 5.00
Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
Та ніяк не дають дописати.
Дякую за цікаву екскурсію.І проза Ваша на висоті.
Піднесення і трепет душі, правда?
ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Под Сукно: -
ти Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Под Сукно: -
ви Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Под Сукно: -
ти Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Enol: -
Синонім до слова: говорити Svetoviya: -
Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати. Синонім до слова: Вірний геометрія: -
Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,... Синонім до слова: Вірний геометрія: -
Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Нові твори
Обрати твори за період:
Рік
2024
2023
2022
2021
2020
2019
2018
2017
2016
2015
2014
2013
2012
2011
2010
2009
2008
2007
2006
2005
2004
2003
2002
2001
2000
Місяць
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Показати
Дякую Вам, пані Світлано, що знайомите нас з цікавими речами! 
Пане Михайле, крім творів у школі нічого прозою не писала. 
е 2 дні посту. 
