Ти не повіриш, що я сумую
І кожен вечір згадую тебе.
Коли вже ці пекельні муки
Покинуть назавжди мене.
Мені здається, що ніколи
Я спокою не буду мати.
І знаєш - це усе тому що,
Ти не бажаєш відпускати.
А я прошу, прошу залиш
Покинь мене і йди в майбутнє!
Я вірю ти його знайдеш
Але залиш мене саму тут.
Саму одну на пів дороги,
Щоб я нарешті вже пішла.
Пішла від тебе у майбутнє
А не стояла, як дурна...
Так,так дурна, а як інакше
Бо лиш дурна буде жаліти.
Про все, що вже ніщо не значить
Але в душі живе навіки...
