Володимиру Кочергіну
в день 40-річчя
…Жовтіє листя на березі,
Яку спотворила гроза.
Уходжу в світ твоїх поезій –
У воду, чисту, мов сльоза.
Іду крізь зраду, біль, образи,
Крізь сум недоспаних ночей.
Тягнусь до сонця кожним м’язом –
Як ти – до світла, до людей.
В поході, у гірській колибі,
Громам віддаленим вторю.
Тобі – незнаному – спасибі,
Як другу, щиро говорю.
