Буває ж в житті таке диво!
Повірте, мені довелось
Побачить вві сні, що, можливо,
Зі мною колись відбулось.
Я хлопчиком був кроманьйонцем.
Вогонь у печері беріг,
В Єгипті молився на сонце,
Вклонявсь фараону до ніг.
Ходив з Македонським в походи,
На варті стояв уночі
І мав бойові нагороди -
Два гострі, мов бритва, мечі.
Прикутим рабом до галери
У Римі я рік веслував
І ледь не помер від холери
Спасибі, Спартак врятував.
Пробач мені, Боже всесильний
За гріх, що вві сні тому мав,
Коли для розп’яття Месії
Я цвяхи у кузні кував.
Був першим я в Англії лордом
Й останнім з усіх жебраків,
І мною в містах, мовби чортом,
Лякали усіх дітлахів.
Вві сні Галілея я бачив,
Ішов він немовби здаля
Й сказав мені нишком неначе:
- А крутиться все ж бо земля!
Да Вінчі розмішував фарби,
Коли він Мадонну писав
І скіфів заховані скарби
Я нишком у лісі шукав.
З Бетховеном грав я у нарди,
Шекспіру театр будував
І бачив, як вуличних бардів
Він щедро вином пригощав.
У хана Батия в полоні
У ямі я смерті чекав,
Утік і у тихому Доні
Коня, що украв, напував.
На чайці я плив з козаками,
Здіймаючи хвилі в Дніпрі,
І пісню співав я ночами
В циганськім дірявім шатрі.
З Чапаєм летів у тачанці,
З Махном біляків я рубав,
І на Соловках сонце вранці
Прокинувшись, я зустрічав.
В окопі останню цигарку
З бійцями по черзі курив,
В німецькій землі на світанку
Трьох друзів своїх хоронив.
Скінчилась мандрівка для мене,
Прокинувсь, й подумалось враз,
А, може, то пращурів гени
Озвались до мене крізь час.
