Сніжно-сніжно про себе заявила у січні зима,
Ніжно-ніжно закутала землю в пухкі покривала,
Безкорисно себе роздала всьому світу сама.
Споконвічно вона так сніги на полях розстилала.
Сніжно-сніжно...аж очі болять від сніжинок мілких,
Ніжно-ніжно засипане тіло морозом вкриває.
Безумовно все минає і скоро не стане снігів тих рясних.
Невимовно, морозне повітря і вітер, дух підпирає.
Засніжило навколо і сніжинки летять із небес,
Накрутило завірюхою сніжні замети високі.
Ця зима повертає у давню країну чудес,
І сама в душі світу засипає всі рани глибокі.
