А, певно, їх ще буде близько сотні,
Та тільки я залишуся вогнем
Твоїм, який врятує від безодні,
Лише твоєю світлою Ірен.
Нехай чекає тисяча незгод,
І сонце заховається за хмари
Крізь безліч середземноморських вод…
Впродовж віків самим тобою марю.
Можливо, буду нищити себе,
Аби безглуздих почуттів позбутись.
До тебе вже кохання не прийде.
Все може бути так. Та як забути?
Сідало сонце в чорний горизонт,
Останній спалах світить, як надія.
Не можу я забути. Це не сон –
Моя реальна, нездійсненна мрія.
Непевно, їх ще буде близько сотні,
Та тільки я залишуся вогнем
Твоїм, який врятує від безодні,
Лише твоєю світлою Ірен.