Ще не пройшло
і року,
Як ти там…
Далеко – і без мене...
Не пам`ятаєш, як
на руки мене брав,
Немов дитя маленьке
і веселе,
І захищав в поривах
дня,
Від слів холодних,
І від сліз солоних,
Щаслива я з тобой
була,
Тепер лиш пам`ять
серце гріє,
І весна душу роздира,
Бо ти помер –
Коли все ожива,
Бо ти – заснув,
Коли все розцвіта,
І не візьме твоя тепла,
рука,
Рясту блакитного
для мене.
Співчуваю Вам, Людо!
