Нужденна мати, а в чім річ?
Десь є у світі в неї діти,
Давно вже розвалилась піч,
Нема чим хату натопити.
Сидить в куфайці та хустині,
Тремтять старечі руки,
Та дрижаки ідуть по спині,
За що їй такі муки.
Навіщо друга їй війна?
Ще та по ночах сниться,
Хай здохне клятий сатана,
Йому то геть не спиться.
На серці розпач за дітей,
Війна їх роз’єднала,
Соромно сказати для людей,
Усім любов давала.
Продався син, за ним онук,
Взялись за страшну зброю,
Не витруть вже від крові рук,
Яку ж хотіли волю?
Донька звернула не туди,
Майнула в волонтери,
Бережи, Боже, від біди,
А в голові химери.
Якщо зійдуться їх шляхи,
Яка буде розплата,
Прости їх, Господи, прости,
Згуби ж ти супостата.
Почався обстріл, а вона,
Сиділа, не втікала,
Тоді додолу вмить сповзла,
Душа вже ж відлітала.
