забери мене я прошу
до тебе хочу! молю!
бо мені зараз так самотньо
що з`їла б цукерок я сотню
а на вулиці тихо, осінь
і тебе я забула! здалось..
та смуток все ж не полиша
а відстань між нами зроста
і здається мені, я – одна
і здається, нікого нема
і здається, немає проходу
і згадую я плем`я Тода
я не хочу вже слів про тебе!
крик душі скривив мій хребет
і мене ти не смій калічити
ти достатньо зробив, не злічити…
