"ТИ НЕ ПОВИННА ГОВОРИТИ ПРО МОРАЛЬ, ЗА ЛЮДСЬКЕ СЕРЦЕ ТА ДУШУ…"
"ТИ НЕ ПОВИННА ГОВОРИТИ ПРО МОРАЛЬ,
ЗА ЛЮДСЬКЕ СЕРЦЕ ТА ДУШУ…"
Ти не повинна говорити про мораль,
Тому, що дорогенька, її не маєш,
Я був для тебе, моя люба, як спіраль,
Прекрасно все це розумієш та знаєш!
Собі навіть цього всього не уявляєш ,
Людські показники для тебе не існують,
При зустрічі завжди до мене сіяла,
Твої вчинки відносини руйнують.
Себе ти давним-давно вже зневажаєш,
Чому просиш, щоб тебе поважали?
Для чого на казки сили прикладаєш,
Та все робиш, щоб тебе розважали?
Про мораль, душу та серце ти забула,
Себе ти прирівняла до старих часів.
Для чого давні, милі часи згадала,
Хто в твоїй пам’яті романтичній засів?
Поважай, сонце, наші золоті часи,
А різкість, гордість – це такі показники,
Що не сховаєш своєї мила краси,
Вони в житті не є твої провідники.
Не опускайся нижче плінтуса, кохана,
Моє до тебе велике це прохання.
Твоя наука різка, для мене погана,
Я не в змозі забути такого кохання!
10.11.2015 р.
А. Рогуля