Її величність Осінь догора у мене за вікном,
Багряним одягом пишаються дерева,
Лиш осокора, що вкритий зеленим сукном,
Повела у танго смілива осінь-королева.
Простує стежиною багряний кленолист,
Немов мандрує у пошуках за теплим літом,
В нас на порозі щедрий жовтень-пародист,
Сьогодні радує нас сонцем, завтра – вітром.
Вершина королеви-осені, багряна й осяйна,
Засипає нас блиском коштовного злота,
Просторами краю мчиться віхола буйна,
Поривом падолисту зимі відчиняє ворота.