Десь було,я у суть не вникав,
Може, ще при Союзі,
Був студент, що на лекціях спав,
І не чув все по суті.
До екзамену місяць лишивсь,
А студент байдикує,
Бо трудитись і вчитись лінивсь,
Думав щось зметикує.
Вже і іспит на носі стояв,
Завтра вже запитає,
Що засвоїв, а що прозівав,
Викладач викликає.
От студент і до столу досяг,
Нахлобучив чуприну,
І, нарешті, білетик потяг -
Золоту середину.
"Ну і що, як ці зерна ростуть?-
Тут професор питає, - де їх сіють,
І як дістають, що їх всяк поважає,
Бо це хліб наш - основа життя,
Мабуть, кожен це знає,
Розкажіть це, як слід, до пуття,
Я вже Вам натякаю".
Тут студент повідомив на раз:
"Ще б за них піклувався,
Бо ці зерна ростуть не у нас,
Сіють десь", - і сміявся.
"От і добре, - озвавсь викладач, -
Щоб засвоїть свідомо, підучіть,
Побажаю удач ще із тиждень - удома".
ID:
609749
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.09.2015 18:16:55
© дата внесення змiн: 27.09.2015 18:16:55
автор: Анатолій Сулим
Вкажіть причину вашої скарги
|
