Мій геніялізм засів у чотирьох стінах гуртожитку
десь на четвертому
(увесь кімнатний простір ділимо натроє)
Він курсує кожного дня одним маршрутом
до своєї альма-матер
(уже за три роки її зненавидів, якщо по-відвертому)
Він ще молодий і недосвідчений
йому незнайомі рифми і ритми
(керується настроєм)
Я його називаю бездарним,
але він не ображається.
Ніяк не зрозумію:
як він зі мною вживається?!
