Комусь складають рими метри,
Тобі ж не скласти - гріх,
Слова мої крізь кілометри
Хай перетнуть і твій поріг.
Не вмію говорити красно й кучеряво,
Та ти ж це добре розумієш,
Слово чи два промовлю мляво,
Я не оратор Демосфен, ніщо не вдієш.
Але я хочу, щоб ти пам'ятала,
Що все, що маю я і хто я є,
Те як живу і як зростала,
В що вірю і не вірю - все твоє.
Знай, пломенітимуть в очах онуки
Твої щастя, радість і гнів,
Твої мудрість, сила і муки,
Які жереб послати посмів.
Нехай не літала ти в космос,
Про тебе не знімуть фільм,
Для мене ж завжди твій голос
Дороговказом буде міцним.
Люблю тебе усміхнену, привітну,
Люблю і сиву, тиху чи бліду,
Турботливу, незламну, непохитну,
Люблю у миті щастя, і в біду.
