Вечоріє над сивим Хрещатиком,
Прапори розрізають повітря…
Ми майбутнє ніколи не зрадимо,
Та чекаєм на нього не звідти.
Нас дурили і було нам боляче…
Й навіть ті, хто тепер за ідею,
З кольоровими стрічками стоячи,
Не збагнуть, що зробили із нею.
Захищатись і словом, і дією
Чи піти без вагань і без сорому –
Все одно, вони роблять повією
Нашу землю і труять нам голови.
Чи стіною ми підемо на стіну,
Чи залишимось голі й знедолені –
Все їм на руку: будь-які настрої,
Все корисно досвідченим злодіям.
Їхня гра, їхні гасла і правила
Павутинням зв’язали нас, владою.
Залишається вибір між зграями,
А не вибір між фальшем і правдою.
Вечоріє над сивим Хрещатиком,
Прапори розрізають повітря…
Ми майбутнє ніколи не зрадимо,
Як воно до світанку не зникне.
