В нас немає ніякої сили,
Давно вже чекають могили.
Усе, що носили ми в собі,
Було за інше безсиле.
Ми блукаємо маревом світу,
Шукаємо власну орбіту.
У інших тілах притулку,
Наповнення їжею шлунку.
Рефлекси умовні однакові,
Відповідність кожному знакові.
Бувало подібні ми звірові
Не маємо тієї вже міри.
Нас турбує почуття голоду.
Годуєш тіло- душа подібна холоду.
Замордуєш купою бруду,
Що доводить до сказу, до блуду.
