Давай в цю осінь, у цю наївну пору
Забудемо про нас, як страшний сон
Немов закинувши м'яча яквище вгору,
Будемо надіятись залишиться лиш фон.
Давай зітремо навіть наші рамки,
В які вкладатись пробували ми
Щоб всі, що є у нас іще останки
До купи більш зібрати не змогли.
Давай займатись тим, що ми так любим
Ти - танцювати, а я писати вірші
І вогник наш давай нарешті згубим
Один без одного ми значно щасливіші.
Давай в цю осінь, яка не раз вернеться
Повіриш в долю, значить бути разом
Хай доля робить все, що заманеться
Хоч за чиїмось таким простим наказом.
