Як важко прожити з думками що є…
Безжально надія лиш рани гризе,
В пориві душі і небесних бажань,
Безсильним я терплю і це ще не край.
В думках про минуле не вернеш нажаль,
Сльозами не стримати певну печаль,
Із сумом на фото щасливих світлин,
Життям я поринув і поруч я з ним.
Ти саме багате що є в цім житті,
Це ти та частинка найкраще в мені,
Шкода що не разом, жорстока печаль,
І доля ридає мені тебе жаль.
Та я не полишу і вірю я в те,
Що щастя нас сину не кине а жде,
І максимум віри у наше життя,
Пробач мені сину не поруч що я.
Ти все що лишилось ти барви щодня,
Ти та безперечна надія буття,
На фото лиш бачу тебе поки я,
Сумую я сину ти сенс для життя…
А.А. Отченко
