Сидить хлопчина на вікні,
Ридає він щосили,
Сльози солоні та гіркі,
Його заполонили.
«Образив хто, скажи мені,
А може щось болить?»
«Я татка бачив увісні,
Він у труні лежить».
«Не плач, онучку, це не так,
Сон йде туди, де ніч»,
«Може, бабусю, я дивак?»,
«Не в тому, любий, річ.
Татко живий, скоро прийде,
Лиш треба почекати,
Сон твій, то так, скажу пусте»,
Як біль в очах сховати?
Немає вісточки давно,
Куди вже не звертались,
Усюди, мов німе кіно,
Зневірились, здавались.
А потім знов ішли у бій,
Крутились каруселі,
«А ти онучку тут помрій»,
Новини ж не веселі.
Безвісти зник, гуде в ушах,
Серце закам’яніло,
Він йде до сина лише в снах,
Так поверніть хоч тіло.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/971-sidit-khlopchina-na-vikni.html
