UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Йди за мною - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 04.05.2015 - 17:16
так, я можу сприймати деякі ваші міркування, повні глзду і правди. але зразу ж хотів би ясності: що би не обговорювали, говоримо не про гіпотетичне, можливе і ідеалі і так Бажане, а відштовхуймося від жиитя. від його реалій. від постулатів чи конкретної віри, релігії, ідеї, які маютьмісце в суспільстві і, значит , в думах, душах людей, і тоді, можливо, ми заговоримо про одне і теж, та ще й одною і тою мовою.чому можливо? - ви маєте гарні знання про певні предмети. маєте освіту десь в галузі юриспруденцію, раз позиваєтесь до її аргументів, знаєте, і в силу юних років, і в силу можливостей набагато глибші знання, чим я, і тут вам може бути і наївною мої розмова і міркування, і скучними. крім того, коли згадати, що розмова почалася з питань віри і вірувань, то і тут вище мене. ви знайшли своє на цьому шляху, я ходив, і так довго та намарне, по шляхах неплідних, більше розгубив, ніж знайшов. і останнє тут: ви гарно запропонували вести розмову в листах, я ж як вівця, що не чує голосу пастуха, заспівав своє "бе". давайте перейдемо на листування, перепрошую Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та я і не збираюся говорити про гіпотетичне. Хто знає, як би воно було? Ми бачимо, як є. Просто про деякі речі (у попередніх коментарях, до прикладу) можу говорити в загальному, бо, якщо конкретизувати - то, по-перше, тут обмежений формат, доведеться писати шматками і губити думку, а по-друге, може прочитати хтось, кого такі слова введуть у непотрібну спокусу....Не те, щоб я знайшла своє, але, сподіваюся, знаю, в якому напрямі рухатися. Однак і ви, по-моєму, усе іще в пошуку (хоч ви самі ніби впевнені, що вже у всьому розчарувалися і вже нічого вам не треба) - інакше пройшли б собі повз, а не затівали зі мною дискусій 
Анно Доміні, 04.05.2015 - 17:01
Питання про Його "прокляття" - то теж окрема тема.Такі от мої життєві переконання. Думки ваші не сердять, навпаки - пишіть, дуже рада спілкуванню з вами; такий обмін думками допомагає і себе краще зрозуміти, ну, мені принаймні. 
Касьян Благоєв, 03.05.2015 - 18:56
за браком часу сперечатися про природу нашу навряд чи варто, хоч і вельми кортить. (з моєї точки зору, досвіду, спостережень за життям - не згоден). скажу відверто: це одна з найперших засторог мені при початках розмов з людьми про віру. чим дуєче вони розмову ведуть про свою гріховну сутність, чим голосніш кажуть: ой, ми лихі-прелихі, бо такі є від природи - тим менше їм довіри. і ви мені крім слів не наведете хижих гріхів своїх: вбили стареньку жінку. пограбували сліпого, голодному в руку замість хліба поклали камінь. тим паче - "усвідомлені" гріхи, неусвідомлені. що має охначати це? що стоїть за цим визначеням? чи усвідомлював Творець, сотворивши і поставивши найближче до себе того, кого покрив потім прокляттям і вигнав? чи усвідомлював, що виганяє нам на загибель? чи було розуміння у Творця, що на Початку кожен Його крок відізветься потім на нас, тих, кого творив для насолоди спілкування в Єдемі? то що є усвідомлення чи неусвідомлення?... перепрошую, що так торкаюся цієї теми, але ні лкавити не хочу ні в чому, ні залишити ці питання перед собою. вони зачіпають. і думки мої певно можуть вас сердити Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спробую по пунктах. 1. Чому брак часу? Це ж не вживу, тут можна писати коли завгодно, коли є час. Тому, якщо кортить - то й пишіть. 2. Вести розмову про свою гріховну сутність можна по-різному: або визнавати свою гріховність і відповідно працювати над собою, щоб змінити себе на краще; або визнавати гріховність і розводити руками, мовляв, такі ми вже є, тут нічого не поробиш, тому і грішимо, що гріховні. Яка саме позиція не викликає вашої довіри? 3. Так, я не вбила старенької чи не пограбувала сліпого (хоча чому ви в цьому апріорі так упевнені, я все одно не розумію), одначе бувають якісь певні думки, роздратування, гнів тощо... це як дуже брудна кімната і позірно чиста, але засипана порохом, розумієте? 4. Усвідомлені і неусвідомлені гріхи - це дуже просто. Знаєте відомий юридичний принцип: "Незнання закону не звільняє від відповідальності"? Так і тут. Є певний Закон (чому і як він виник - не місце саме тут пояснювати), і, якщо ми порушуємо його усвідомлено - то це усвідомлений гріх, якщо порушуємо неусвідомлено - то неусвідомлений. Найвірнішим дороговказом, щоб не порушити, є наша совість - однак здатність чути її залежить від рівня розвитку нашого духа (що духовно примітивніша людина, то слабше вона прислухається до совісті, а більше до інстинктів, і навпаки). 5. Кого ви мали на увазі "поставивши найближче"...? Того, кого ми звемо Адамом, чи того, кого звемо Люцифером? У будь-якому випадку, якщо не вдаватися тут у нетрі, то найпростіше можна сказати так: напевне, що усвідомлював і розумів. Інакше Він би не був Творцем і Всевишнім. Але Він дав нам свободу - свободу вибору, відповідно, якщо ми робимо якийсь вибір, то повинні бути готові зіткнутися із наслідками цього вибору. Звалювати на будь-кого провину і відповідальність за свій невдалий вибір - це дуже по-дитячому. Саме свобода і відповідальність роблять нас дорослішими, не рабами, а дітьми, друзями, нареченими. (Більш вичерпну відповідь можу дати у листуванні, якщо вас цікавить.) Питання про Касьян Благоєв, 03.05.2015 - 12:29
буває, що у сказаному людиною невеликою кількістю слів закладено цілу філософську школу, ідею, вчення, але мені впали в думку останні слова ваші, останній рядочок
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А-а, гм... То, виходячи із цього рядка, ви подумали про мене те, що написали у попередньому коментарі? Але чому ви думаєте, що я "не содіяла нічого гріховного", але все одно "мучуся нездійсненим"? А може, навпаки, я велика грішниця? Чи я вас не так зрозуміла?Втім, якщо говорити глобально, то немає на цім світі людини без гріха - така вже наша природа, на жаль... Ми можемо їх усвідомлювати чи ні, але вони - є. Тому і відпокутувати їх повинні, краще - тут, аніж де-інде. Касьян Благоєв, 03.05.2015 - 11:37
шукаючи віри шукав і відповідей. на це теж не знайшлося: чому не содіявши нічого гріховного, не вбивши-не вкравши людина, впустивши в серце бога мучиться гріхом, якого не має, чи іншими провинами? це так, деталь, але... звідки муки над нездійсненим? чому не радість, на бажання насодоли від богів, а покута? страждання, адже так? а мені бог - то перш за все був би радістю, співбесідником, втіхою від спілкування з Ним, джерелом любові, яке мало б поїти душу і витікати ще більшою любов/ю... Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це у вас тут коментар конкретно до цього вірша, чи загальні філософські роздуми? Щодо "не содіявши нічого гріховного, людина мучиться" - треба конкретний приклад, хто, над чим? Тоді і я зможу щось конкретне відповісти. Бо Бог - то таки справді є тим всим, що ви оце написали!!
She said: gray..., 23.02.2015 - 12:56
Щиро бажаю Вам, щоб Ваш ангел-охоронець був завжди поряд. А також - душевної рівноваги, тепла і миру 
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за теплі слова! Навзаєм!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
