Там де вічно зелений садок,
Де співають вночі солов'ї.
Україно моя, мій куток,
Шлю привіт із далеку тобі.
Серце крається в вічнім жалю,
Розіп'яли тебе як могли,
Боже, дай же ти сили, молю,
Не роздерти тебе на шматки.
Може розуму хватить у нас,
Не зламатись в нерівнім бою,
Як все буде, це визначить час.
Не продайте ви Неньку свою.
Нас і голодом стали морить,
Нас за правду стріляли у груди,
Але Ненька веліла нам жить,
Щоб за волю боролися всюди.
Будуть знову співать солов'ї
І зелені сади зацвітуть,
Українці, ви браття мої,
Волю нашу у нас не уб'ють.
Хай ще довго нам правди шукать,
Ми незламний народ, Боже, ні.
Нам Шевченко велів не вмирать,
На коліна не станемо, ні.
І я вірю, не згасне зоря,
Не затьмариться небо ясне.
Буде слава гриміть за моря
Грізний час Україну мине.
ID:
559160
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 12.02.2015 17:24:53
© дата внесення змiн: 12.02.2015 17:24:53
автор: Татьяна Камыш
Вкажіть причину вашої скарги
|