Зимовий сад, давно в снігу
І я спізнилась на побачення.
Усі слова що говорив,
Теперь не мають значення.
Під каблучками білий сніг,
Мій слід в саду залишиться.
Чекати довго ти не зміг,
Чекання час розвіявся.
Цілунки вітер вже розніс,
І на морозі замерзати їм,
Ті квіти, що колись приніс
Заплачуть білим інієм.
Я довго йду тепер одна
І в шаль своє ховаю каяття.
Бо на порі давно стоїть зима,
Не бути разом, вже немає вороття.
