"Обпалена вітром"
Вона любила слухати тишу,
А про що ж тиша їй говорила?
Мабуть, що вона ніжніша,
З усіх тих, що вона погубила.
Вона літала під мелодію джазу,
Здавалась тендітна, як вітер.
Шкода, він не розгледів одразу,
Нею невчасно написаних літер.
І до чого ж були сподівання?
Вона і тільки тиша навколо..
Гучними здавались страждання,
Та нам їх не почути ніколи
Та вона, мов нерозкрита троянда!
Обпалена тим шаленим вітром,
Як вже перегорівша гірлянда.
Не здивує нас своїм світлом...
Автор: Валерія Скубій
