Місяць серпень у розгарі
Спека, буря, дощик, град,
Наше жито вже в амбарі,
Достигає виноград.
Нічка тепла, ясна, ясна,
Кожен сущий тому рад.
А на небі так прекрасно,
Розпочався зіркопад.
Падуть зірки рясно, рясно,
Та й згоряють на льоту.
Це видовище прекрасне
В літню пору золоту.
То не зірка в небі згасла
Не залишивши сліду,
То життя чиєсь погасло
Своїм рідним на біду.
Зірки падуть бо так треба,
Так влаштоване життя
Людські душі йдуть на небо
Заслуживши майбуття.
Ну а ті, що віроломно
Провели своє життя
Їм би треба безумовно
Просить в Бога каяття.
А із неба голубого
Нова зірка засвітилась.
Це ж бо свідчить на знак того –
Знову душа народилась.