Так тихо ступає, нечутно крадеться
Ніч.
Тиша чорнильна тьмою торкнеться
Віч, пліч. Не хнич!
Я появлюся, прийду, як обіцяно,
На!
Котом замурликаю, вигнешся кицею,
Келих вина.
Тремтітиме темрява стогоном пристрасті,
Пий!
Ти хочеш, я хочу, мусимо випити
Келих п’янкий
Що нам заборони?! Дикі умовності –
Геть!
Тебе розберу я без цноти-тактовності,
Глянувши ледь.
Заплачуть коти, заридає під вікнами
Хіть.
Ми з ними об’єднані потягом-ліками,
Нас не спинить…
Ераст Іваніцький
30.03.2013
