Свічка згоріла із вкрапленням долі.
І білого кольору ніжний сніжок.
Вітер між сіном свистить у стодолі,
А ти біля мене мій щирий, дружок.
Песик біленький виляє грайливо,
Ще знає багато, та вічно мовчить.
Він біля мене вже гавкав на зливу,
Мене по-новому любити він вчить.
Гріх пригорнути одразу до серця,
Довіра спочатку хай прийде йому.
Сам я не знаю чи хоче він дверці
Хвостом відкривати в моєму дому.
Присвячено Д.Т.М.
