Небо над містом синє, яскраве, божа краса,
Ваблять, мов диво, кличуть грайливо ті небеса.
Десь на узліссі листя кленове долу паде,
Осінь барвиста в жовте намисто світ убере.
Дзеркалом чистим тихі озера тут розлились,
Тиша панує, спокій дивує, радісно скрізь!
Там, у діброві, звуть ніби в мандри нас солов'ї...
Тільки-но серце тягне нестримно в рідні краї.
Дивно, здається, ніби те ж саме, сонце, птахи,
Листя пожовкле, небо безхмарне, все навкруги.
Тільки життя там двічі яскраве, наче в раю,
Сонце тепліше, листя жовтіше в ріднім краю.
