Образа-шлях покритий лиш голками,
То як кінець вузької стежки,
І не важливо: ти сповнений важкими ділами,
Чи програв:орел або решка.
І місяць в голові давно уже не світить,
Бо він не був ніколи другом,
І тільки ранком тишком ставить квіти,
На сонце,що засіло біля лугу.
Кнопки в душі давно уже накрились,
А мозок мій тепер уже злетів,
Не варто задивлятися на те що залишилось,
Аби забути чи закинути що вмів.
