Чекала дівчина хлопця з війни,
Чекала, недочекалась ,
Хотіла щастя своє знайти,
Та й з іншим обвінчалась.
Солдат на фронті ішов у бій,
Стріляли гармати.
Без страху в очах став у стрій,
Противника йшов убивати.
Запеклий ворог нещадно бив,
Та боляче ранив,
А хлопець йшов з усіх сил
Бо вдома чекала кохана.
Звінок від друга:Привіт!Живий?
Маю для тебе новину,
Мила твоя,вже не твоя
Пішла під вінець,під хустину.
У руках автомат,біль у очах,
Хочеться всіх розстріляти,
Свою лють та злість
Свому ворогові віддати.
Іде війна,не зламався він
Іде воювати.
Повернувся живим,
До рідної мами, до хати.
Зустрічають його зі слізьми на очах
Близькі, родичі, друзі,
А десь там стоїть
Мила його на порозі.
.
Обіймає, плаче,каже пробач,
Винна перед тобою,
Але дай мені шанс,
Та пусти усе за водою.
А каблучка твоя тобі руку не жме?
Відповів він сміливо,
Не хочу тебе,ти не моя
Сказав,а на серці жахливо.
Зчервонілася,соромно,тихо пішла
Голову до низу зігнула,
Пропустила сама щастя своє
Втратила й неповернула.
Солдати за нас віддають життя
Вони наші герої,
Чекай свого милого до кінця
Не втрать своє щастя ніколи.
,дякую
