Закутана в лезо, ножами побита
Ще дихає ніби
А ніби й убита
Так хочеться взяти й підняти с колін
Та не досить мені усіх моїх сил
Та їй і потрібно самій уже встати
Бо трохи іще і дійде до страти
Їй боляче ,важко , вона вже вмирає
Та ,знаєш, навіть надія згорає
І крику безжального не чує ніхто
Ніхто і не хоче чути уперто
У всіх виникає аддикція страху
Та їй вже не страшно, вона лише чекає
Чекає не болі страшної та краху
Вона тільки спокійно на старт зволікає
Вона стане з колін та вийде з безодні
Дійде до кінця і не зупинять люди жодні
Все скінчено ,досить, такі не вмирають
І біль ,і ненависть , вони спокійно втихают