Це було в роки двадцяті,
Як жили ще Хозяї
Працьовиті та завзяті.
I пригнали в їх краї
- їм "Путіловця - Фордзона".
Якось сонячного дня
Тракторист Юрко з району
Ту машину приганя.
Трактор був тоді, як диво.
Позбігалися з села
І молоді, і вже сиві,
Дід Гаврило причвалав.
На майдані все вирує,
Люд питання задає
- І чим трактора годують,
І як трактор воду п’є,
А Юрко розповідає,
Піт утерши на чолі:
- Ця машина заміняє
Двадцять коней на ріллі
Дід Гаврило смирно слухав
І нічого не витав,
Потім лисину почухав,
Вгору палець підійняв:
Двадцять коней і
Це ж і гною
Накладе він, мужики!
А де дірка, із якої
Впадають кізяки?
Тракторист аж кепку кинув:
Несознательний ти дед!
Де ж ти бачив щоб машина
Викидала ще й поет?!
Трактор робіть на бензині,
Варто ручку розкрутить
І -І - І поїхала машина,
Тільки дим з трубу летять!
Так оце з двадцятки коней
Змість гною дим летіть?!
Ось побачте, від "Фордзонів
Перестане хліб родить!
Не цураймось конячини!
- Агітує дід юрбу.
- Бо з цім чортом на бензині
Точно вилетим в трубу!
А часи ж тепер настали,
Аж дуріє голова!
Через те, мабуть згадались
Давні дідові слова...