Невідворотно час іде вперед,
Крокує безоглядно на події,
І що йому до мрій розбитих вщент,
Що згасли у життєвій веремії.
Його єдине правило - іти,
Минуле залишаючи позаду,
А разом з ним неспокій і бунти,
Поразки, сльози, відчаї і зради.
І крок за кроком я іду за ним,
Долаючи життєві сніговії,
І вірю, що не довго до весни,
Весною, кажуть, оживають мрії.
2013 - 28.08.2014 р.
Знаешь, сегодня немного брожу здесь по стихам, грустные они (по крайней мере те, которые прочитал). Такая сейчас у всех "философия". А с людьми пообщался, так здесь в Киеве пора порядок наводить. Ведь как на войне наживаются сволочи. (Извини за слово, но по-другому их назвать нельзя) Да, вчера пародию написал как раз на эту тему, что "не довго до весни". Это ж надо какое совпадение! Дам автору комментарием, если будет не против, то выставлю.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожна пора року, сповідує свій чар,
Приносить повно втіхи, дарунки свої в дар,
Нехай же квітнуть квіти ,нехай іде весна,
Аби вже закінчилась болюча ця війна!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00