Життя як рельси,ти як поїзд,зносиш все на своєму шляху.
Я-мов стіна,а ти як лози,занурені тілом в ріку.
Ти нагадуєш мені отаву,отаву чи осоку,
Ти нагадуєш воду талу-глибоку і часом мілку.
Життя,як небо,ти як грози,вповзаєш струмом в висот пітьму,
Освітлюєш хмари...я ж-молодик,підвішений на стрілу.
Ти нагадуєш мені Інару,чи Вурунсему,
Шматком сонця віщуєш грядущу війну.
Звуками пальців знімаєш вину,знімаєш вину і даруєш любов.
Даруєш співзвуччя зі світом,весну і розганяєш кров.
Ти нагадуєш мені арфу...Вурунсему-ти мій собор.
О,Інаро,звільнімо варту і з'єднаймось в єдиний шов!
*Інара-богиня війни,Вурунсему-богиня сонця.
