Сонце свіжою хлібинкою
Покотилось над хатинкою,
Над містами і над селами,
І над дітками веселими.
Забавлялось, усміхалося,
До діточок пригорталося.
Потім трішечки втомилося,
У ставку собі умилося!
Придрімало під ліщиною,
Тихо вкрилося периною…
І заснуло собі солодко…
Вийди, сонце, наше золотко!!!
Ми без тебе так сумуємо,
Не сміємось, не жартуємо.
І сумує наше літечко,
І сумують в полі квіточки.
Не муркоче сіра киценька,
Похилилася травиченька.
Небо вкрилося хмаринками,
Вітерисько над будинками.
І почуло наше сонечко!
Заглядає у віконечко!
Покотилося хлібинкою
Над садами, над хатинками!
І радіють милі діточки,
Що нарешті тепле літечко!
Так, Наталочко, пишу. Потрібно бути дуже обережними із дитячими віршиками. Діти повинні на них вчитися робити вірні вчинки, і вчитися вірно розмовляти. Тому потрібно слово "блискітка" змінити, бо у нього наголос на першому складі.
Наталія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю за зауваження. Обов'язково подумаю, як замінити!
Дякую!
