З-поміж тисяч чужих голосів,
голос твій вирізняю, як слідчий,
за рештками ніжності серед басів,
гірким, як сріблястий полин відчаєм.
Бо розкидана ти навсебічно,
початок твій в ліриці, кінець твій епічний,
душею ув осені, тілом у квітні,
метаморфози твої ледь помітні.
Розкидане вроздріб альтер і еґо
не збереться ніяк до пуття.
Тому твоє тіло збираю із леґо,
щоб вдихнути у нього життя.
З-поміж тисяч чужих облич,
серед вулиць і тихих ґанків,
сторожко, бережно, безустанку,
складаю обличчя твоє.
