Неба синяву бездонну
Знову вкрили темні хмари.
Верби скинули корони,
Вділи сніжні пеньюари.
Так не хочеться їм спати,
Бо вони бояться сну.
Вербам хочеться гуляти,
Верби згадують весну.
Ви мої красуні дивні -
Врода ніжна, ладний стан.
Зливи мили вас осінні,
Витирав м’який туман.
Малювали вії, брови
Перед вирієм птахи.
Вам так хочеться в діброви,
У незвідані шляхи.
Щастя вкрадено дівоче,
Все невлад, на перекіс.
Дід Мороз вас залоскоче
Хуги подихом до сліз.
Заметіль за тим студена
Вас завіє доп’яна.
І насниться вам зелена,
В теплій повені, весна.
