Сумую за тобою рідна хато,
Скарбницею домашнього тепла,
Ти вікнами умієш посміхатись,
Коли я прибуваю до села.
Знайомі дошки на старенькім ганку
Скриплять мені вітаючі слова…
Мене тут мама, зустрічає ранком,
Душа і серце радістю сплива…
Село моє, де хати білолиці,
Де пізнавав ази життя,
Для мене ти – завжди столиця,
Для мене ти є пам'ять трисвята.
Казенний ліс і в Кулижках долина,
Старі могили, що на виїзді з села
І річечка, не дуже швидкоплинна,
І школа наша, що святинею була…
Як найдорожче зберігаю в таємниці
Клич журавлів, десь за селом в імлі…
Не забуваймо ж ми, наші столиці,
Ці невеличкі села на землі!
