Біжу до мами і до тата,
До рідної своєї хати,
Хоч у ногах вже чую втому –
Спішу додому…
О, стежечко моя ти звична,
Яка ти рідна і велична:
Ромашки, маки, деревій –
Тут спокій мій…
В букетик квіти я збираю,
А птахи, наче голос раю.
Біжу із чистими думками,
Як очі в мами…
Мої тут сповідь і причастя,
І більшого не треба щастя,
Коли чекають мама й тато –
Це завжди свято.
Чудово...
Татусь побудував нашу хату з поміччю родичів у краї городу Бабусі.
То ж ми з сестричкою бігали по стежині до Бабусі по молоко. В неї була корова Майка. Лагідна і розумна.
Коли в Хрущовські реформи обклали такими налогами, що ... її прийшлося продати... Ви б бачили якими сльозами вона плакала, коли її з двору виводив на налигачі покупець...
Спасибі за такий вірш.
Наснаги Вам, доброго настрою, щастя і здоровя.
дочка бджоляра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за відгук.І я рада новому знайомству.І все таки щораз переконуюся,що спілкування з людьми,а.особливо,з творчими-це так як калейдоскоп-відкриваєш для себе все нові і нові візерунки.Ваші спогади про дитинство співзвучні з моїми.Вам теж здоровя і творчої наснаги