Коли ти вже згадав її номер,
ЇЇ адресу та колір волосся.
Холодний готельний номер,
Про який вона згадує й досі.
Згадав її звички та морщинку під оком.
ЇЇ коханців, котрих, спалив ненароком.
Всі її зриви, крики та скандали,
Дзвінки, на які вона не відповідала.
Всі її темні помисли та світлі ідеї.
Всіх недоумків, що клеїлись до неї.
Всі її спалахи любові, ласки і люті,
Всі дні коли не хотіла тебе і чути.
Всі розмови, повні радості й болю,
Всі ночі, коли вона засинала з тобою.
Все що залишилось в нервових клітинах,
Серцебиття, котре колись безупинно
Дарувало все те, що могло дарувати.
Життя, мовляв, не лише надбання і втрати.
Життя як та дівчина, яку не можеш забути —
Після смерті його вже ніяк не вернути.
Тож як згадаєш її, змальовану наче з ікони,
Зателефонуй, забувши душевні антициклони.
24.IV.2014р
