Таємничою ходою
Зійшла нічка над водою,
Вийшов місяць з-за хмаринки,
Усміхнувся до зоринки.
Задививсь на її вроду
І шубовснув сам у воду.
Розгойдав у хвилях море:
— Як же я сумую, зоре...
Аж здригаюсь у зізнанні
І топлюся у мовчанні.
Покохай мене душею,
Я навік назву "своєю".
Зашарілась зірка ясна:
— Якщо я тобі прекрасна,
Посилай до мене ласку,
Повторімо нашу казку.
Темна нічка ворожила,
Слід у здогадках прикрила.
Світле сяйво заплелося,
У кохання пролилося.