ми з тобою дивились би вдвох на усяких риб,
неважливо, чи то на гуппі, чи на акул.
ми з тобою губилися б серед великих глиб,
та у нас під ногами був би м'якенький мул.
ми з тобою, мабуть, таки трохи розбили б шиб,
бо не знайшлось би таких, щоб нас спинити, "ні".
ми з тобою могли б тоді жити не вшир, а вглиб,
бо для кожного з нас були б ми лише одні.
ми ховалися б в лісі у тіні розлогих крон
й неодмінно знайшли б собі там один білий гриб.
і якби не сукупність вигаданих перепон,
ми з тобою, напевно, багато іще могли б.
